:Ефективність комерційної діяльності

Ключові слова та поняття: інвестор;, інвестиції; суб'єкт, об 'єкт інвестиційної діяльності; реальні, фінансові інвестиції; ефективність інвестицій; дисконтування; чистий приведений доход; індекс прибутковості; термін окупності; внутрішня норма доходності.
Розвиток підприємства в процесі його функціонування здійснюється як результат його інвестиційної діяльності.
Під інвестиціями, згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність", маються на увазі всі майнові та інтелектуальні цінності, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди, оборотні фонди, цінні папери, цільові грошові вкладення, науково-технічна првдукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Юридичні та фізичні особи, які вкладають капітал у будь-яке діло підприємства з ціллю отримання прибутку, називаютьєя інвесторами, тобто суб'єктом інвестиційної діяльності, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням.
В цілях обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками.
За об'єктами вкладення коштів виділять реальні та фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями мають на увазі вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні. Реальні інвестиції мають ціллю оновлення діючих та створення нових матеріальних і нематеріальних ресурсів.
Під фінансовими інвестиціями мають на увазі вкладення коштів в різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну долю займає вкладення коштів у цінні папери.
За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями мають на увазі безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів інвестування та вкладення коштів. Під непрямими інвестиціями мають на увазі інвестування, опосередковане іншими особами.
За формою власності виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні.
Під спільними інвестиціями мають на увазі вкладення, які здійснюються суб'єктами даної держави та іноземних державами.
За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині держави та за кордоном.
Найбільш значними для підприємства є реальні інвестиції, спрямовані на відтворення основних фондів та нематеріальних активів, які називаються капітальними вкладеннями.
Залежно від функціонального призначення капітальні вкладення розрізняють валові та чисті.
Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте та поширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.
Чисті капітальні вкладення — це витрати тільки на поширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.
Чисті капітальні вкладення розраховуються як різниця валових капітальних вкладень та амортизаційних відрахувань. За діючою системою планування та обліку склад капітальних вкладень включає:
1. Витрати, на будівельно-монтажні роботи — зведення будівель та споруд, роботу з освоєння, підготовки та планування території споруди, монтаж обладнання.
2. Витрати на придбання різних видів обладнання, а також інструментів та інвентарю.
3. Інші капітальні витрати: на проектно-дослідні роботи, утримання дирекції підприємств та технаглядів, що будуються, підготовку та перепідготовку кадрів, придбання патентів і ліцензій та ін.
Співвідношення між окремими складовими елементами капітальних вкладень характеризує технологічну структуру капітальних вкладень. Прогресивним у динаміці технологічної структури капітальних вкладень є збільшення долі витрат та обладнання , інструмент та інвентар.
Прийнято вважати оптимальною структуру капітальних вкладень: 35% —: просте відтворення, 65% — розширене відтворення. Середні показники співвідношень витрат за формами розширеного відтворення в загальній сумі чистих капіталовкладень по Україні складають: технічне переозброєння та реконструкція — 50-60%, розширення підприємств — 15-20%, нове будівництво—35-20%.
Ефективність капітальних вкладень характеризує економічні результати та господарчу доцільність їх здійснення.
Оцінка ефективності реальних інвестицій. У практиці господарювання розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капіталовкладень. Абсолютна ефективність характеризує загальну віддачу капітальних витрат на підприємстві за певний період. Порівняльна ефективність капіталовкладень визначається тоді, коли необхідно з декількох варіантів капіталовкладень обрати найкращій.
Для оцінки абсолютної ефективності використовують показники:
1. Коефіцієнт економічної ефективності (К), який розраховується:
а) для окремих проектів або форм відтворення:
К= приріст прибутку \ кошторисна вартість проекту
Приріст прибутку визначається як різниця розмірів прибутку за попередній та розрахований період,
б) для підприємств, які будуються
К = Загальна вартість проекту \ кошторисна вартість проекту
Розрахункові значення коефіцієнту (К) повинні порівнюватися з нормативним коефіцієнтом (Кн), який установлюється централізовано Міністерством економіки на певний період по галузях діяльності та формах відтворення. Для визнання проекту капіталовкладень доцільним необхідно, щоб К>КН.
2. Термін окупності (Т).
Т = 1\К = сума Кв\ сума П, Т≥Тн
Для оцінки порівняльної ефективності капітальних вкладень застосовують показник приведених витрат, які обчислюється за формулою:
ПЗ = ВО + Кн х КВ
Доцільним враховується проект капітальних вкладень з мінімальними приведеними витратами.
Сучасна методика оцінки ефективності інвестицій передбачає наступну систему показників:
1) чистий приведений доход = ЧПД;
2) початкові інвестиції — ПІ;
3) індекс прибутковості — ІП;
4) термін окупності;
5) внутрішня норма прибутковості.
Чистий приведений доход (ЧПД) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під ЧДП мають на увазі різницю між приведеною до дійсної вартості (шляхом дисконтування) сумою грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою коштів, які інвестуються в його реалізацію. Розрахунок здійснюється за формулою:
ЧПД=ДПдв-ПІ
де: ЧПД — чистий приведений доход;
ДПдв — сума грошового потоку (в дійсній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту (до початку нових інвестицій у нього). Якщо повний період експлуатації визначити складно, то його приймають у розмірі 5 років (це середній період амортизації обладнання).
Дисконтна ставка, яка використовується при розрахунку цього показника диференціюється з урахуванням рівнів ризику та ліквідності.
Дисконтування є операція по обліку фактору часу при прийнятті рішень сенс її в оцінці витрат, виручки, прибутку та рентабельності з урахуванням часових змін. Дисконтування засновано на тому, що будь-яка сума, яка буде отримана в майбутньому, в теперішньому часі має меншу суб'єктивну корисність, оскільки, якщо пустити цю суму в обіг та змусити приносити прибуток, то через рік, два, три.... вона не тільки збережеться, але й збільшиться.
Дисконтування дозволяє визначити теперішній грошовий еквівалент суми, яка буде отримана в майбутньому. Для цього потрібно очікувану до отримання в майбутньому суму зменшити на доход, який зростає за певний термін, за правилом складних відсотків.
ДВ = MВ \ (1+r)n
де ДВ — дійсна вартість;
МВ — майбутня вартість;
r — ставка відсотка норми прибутковості;
n — число років.
Дійсна вартість грошової суми тим нижча, чим вищою є норма прибутковості і чим більш віддалений термін отримання прибутку. Показник "чистий приведений доход" може бути використано не тільки для порівняльної оцінки проектів, але й як критерій доцільності їх реалізації. Якщо ЧПД < О, то проект не є доцільним, тому що він не принесе доходу.
Разом с тим, даний показник має недолік: обрана для дисконтування ставка приймається зазвичай незмінною для всього періоду експлуатації проекту, в той час як вона може змінюватися. Однак, не дивлячись на це, його визнано найнадійнішим показником. ,
Індекс прибутковості (нагадує в офіціальний методиці коефіцієнт ефективності КВ).
ІП= ПДВ\ПІ
Даний показник також може бути використано як критеріальний при оцінці проектів. Якщо ІП = 1, то проект є недоцільним, тому що не принесе доходу.
Показники ЧПД та ПІ взаємопов'язані. При збільшені абсолютної суми ЧПД росте значення індексу прибутковості. Це означає, що як критеріальний показник доцільності інвестиційного проекту може бути використаним тільки один із них. При порівняльній оцінці проектів слід роздивлятися обидва показника, тому що вони з різних боків оцінюють ефективність інвестицій.
Термін окупності. На відміну від офіційної методики при розрахунку терміну окупності за кордоном використовуються показники суми інвестицій та суми грошового потоку, приведених до дійсної вартості. Формула
ТО = ПІ \ ДП дв
де: ТО — термін окупності;
ПІ — сума інвестицій;
ДПдв — сума грошового потоку в дійсній вартості. При короткострокових вкладеннях цей період приймається рівним одному місяцю, а при довгострокових — 1 року.
Показник "термін окупності" може бути використано не тільки для оцінки ефективності проектів, але й для оцінки рівня інвестиційних ризиків. Чим триваліший період реалізації проекту до повної окупності, тим вищий рівень ризику. Недоліком показника є те, що він не враховує ті грошові потоки, які формуються після періоду окупності.
Внутрішня норма прибутковості (ВНП) є для вітчизняної практики цілком новим показником. Він характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до дійсної вартості капітальних вкладень. Внутрішню норму прибутковості можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий приведений доход в процесі дисконтування буде приведено до нулю. Приймаються до реалізації інвестиційні проекти, за якими ВНП > r (ставка дисконту). Внутрішня норма прибутковості розраховується методом підбору, тобто визначається така ставка дисконту, при якій ЧПД = 0. показник "внутрішня норма прибутковості" є найбільш прийнятним для порівняльної оцінки. При цьому порівняльна оцінка може здійснюватися не тільки в межах інвестиційного проекту, але й ширше, наприклад, порівняння ВНП з рівнем прибутковості активів в процесі поточної господарчої діяльності: з середньою нормою прибутковості Інвестицій, з нормою прибутковості за альтернативним інвестуванням (в цінні папери).
Крім того, кожне підприємство може встановити для себе критеріальний показник ВНП для оцінки інвестицій, при цьому проекти зі значенням ВНП нижче критеріального не розглядаються. Таке значення ВНП прийнято вважати граничною ставкою ВНП. Рівень ефективності використання реальних інвестицій залежить від множини організаційно-економічних факторів, які необхідно враховувати в процесі управління інвестиціями. Усю сукупність факторів, що впливають, можна поєднати в наступні групи: а) фактори, які визначають структуру капітальних вкладень; б) фактори змагання проектно-кошторисного діла; в) фактори, які визначають тривалість інвестиційного циклу; г) фактори удосконалення економічного управління інвестиційним процесом.
Чим вища в обсязі інвестицій доля коштів на відтворення активної частини основних фондів, тим вища віддача інвестиційних вкладень.
Оцінка ефективності фінансових інвестицій. Ефективність фінансових інвестицій визначається на основі порівняння доходу та витрат. Як витрати при цьому виступають кошти інвестування в різні фондові інструменти. В цій якості виступає різниця між реальною вартістю окремих фондів інструментів та сумою коштів, витрачених на їх придбання. Оскільки доход від цих інвестицій може бути отримано лише в майбутньому періоді, він повинен бути оціненим при порівняні в дійсній вартості.
Формула розрахунку ефективності фінансових інвестицій для будь-яких фондових інструментів виглядає як:
Еф = (РВф-Іф) \ Іф х 100 або (Дф х 100) \ Іф
де: Еф — ефективність інвестування в інструментах фондового ринку, %;
РВф — реальна вартість окремих фондових інструментів (приведена до дійсної вартості);
Іф — сума коштів, інвестованих до окремих фондових інструментів;
Дф (РВф — Іф) — доход від інвестиції до фондових інструментів.
Реальна дійсна вартість фондових інструментів формується під впливом двох основних показників:
1) суми майбутнього грошового потоку від конкретного виду фондового інструменту;
2) розміру дисконтної ставки, яка використовується при оцінці дійсної вартості грошового потоку.
1. Сума майбутнього грошового потоку по фінансових інвестиціях формується за іншими ознаками, ніж за реальними інвестиціями. У зв'язку з відсутністю основних фондів у складі майбутнього грошового потоку за фінансовими інвестиціями немає амортизаційних відрахувань. Як чистий прибуток по фінансових інструментах виступає чистий доход (тобто доход від використання відповідного фінансового активу за мінусом сплачених сум податків на цей доход). Формування майбутнього фінансового потоку за окремими видами фондових інструментів має суттєві відмінні особливості.
За облігаціями, ощадними сертифікатами та ін. аналогічними кредитними інструментами сума майбутнього грошового потоку складається з сум надходження відсотків за цими активами та вартості самого активу на момент його погашення; при цьому є можливими 3 принципові варіанти формування майбутнього грошового потоку за цими видами фондових інструментів:
без сплати відсотків по фондовому інструменту. В даному випадку інвестор отримує лише 1 вид доходу — різницю між викупною ціною облігації та ціною придбання;
з періодичною сплатою відсотків та погашенням у кінці передбаченого періоду;
зі сплатою всієї суми відсотків при погашенні в кінці передбаченого терміну.
За акціями та інвестиційним сертифікатами сума майбутнього грошового потоку формується залежно від двох умов:
при використанні фондового інструменту впродовж невизначеного тривалого періоду часу.
В цьому випадку грошовий потік майбутнього періоду формується виключно за рахунок сум нарахованих дивідендів;
при використані фондового інструмента впродовж заздалегідь передбаченого терміну. В цьому випадку майбутній грошовий потік складається із сум надходжень дивідендів, суми придбання цього інструменту та курсової різниці по ньому.

Одноразові витрати (функціонуючі ресурси) — це сукупність залучених до підприємства матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Матеріальні ресурси можна оцінити середньорічною вартістю основних фондів. Трудові ресурси дорівнюють
до середньої суми грошових ресурсів, авансованих для виплати заробітної плати за рік. Фінансові ресурси — середньорічна сума оборотних коштів. Поточні витрати за своєю сутністю відображають витрату функціонуючих ресурсів. Річні витрати матеріальних ресурсів представляє сума амортизаційних відрахувань за рік. Витрати трудових ресурсів — сума оплати праці; витрати фінансового ресурсу — річна сума уплати за доставку та зберігання товарів, за витрачені матеріали, електроенергію та ін. Сума всіх перерахованих витрат за рік за обсягом наближається до річної суми витрат обігу. Тому витрати обігу ще називають поточними витратами.
Економічна ефективність становить сумірність економічного ефекту з витратами на його отримання. При цьому можуть обчислюватися два види показників: прямі — ефект/витрати (фондовіддача, ресурсовіддача) та зворотні — витрати/ефект (фондомісткість, витратомісткість).
З усіх показників, які рекомендуються для комплексної оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства, основними є прибуток та товарообіг. В ринкових умовах функціонування підприємства залежить від його здатності приносити достатній за сумою та рівнем доход (прибуток). Збільшення суми прибутку позитивно впливає на всі показники ефективності, які розраховуються з використанням прибутку (рентабельність товарообігу, поточних витрат, ресурсів).
Перелічені показники вважаються традиційними та в ринкових умовах, на нашу думку, недостатніми. Дуже важливо знати, які у підприємства ринкові позиції, чи має воно конкурентні переваги, як змінилась його конкурентоспроможність. Комерційна діяльність, безперечно, впливає на фінансове положення підприємства, тому корисно залучати показники платоспроможності та фінансової стійкості як кінцеві показники ефективності діяльності підприємств.

Попереднє питання | Змiст |

Друзі та партнери