ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ

Дата поступлення: 2006-12-17 20:34:31
Хто виконав: grunchuk
Навчальний заклад:

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ

Формально вищим органом державної влади вважалися народні збори (апелла), які приймали закони й обирали посадових осіб. Однак після реформ Лікурга вони перестали самостійно розробляти закони і навіть втратили право законодавчої ініціативи. Виступати на зборах могли лише вищі посадові особи — царі, ефори, геронти. Рядовим громадянам це заборонялося. Апелла могла прийняти або відхилити пропонований їй законопроект. Результати голосування визначали призначені «обліковці» на слух. Цей спосіб підрахунку голосів ще античні автори вважали, примітивним. Якщо збори приймали неправильне рішення з точки зору царів і геронтів, їх дозволялося розпустити, а рішення відмінити. Прийняті зборами закони не дозволялося обнародувати.
Таким чином, народні збори у Спарті протягом декількох століть відігравали пасивну роль. Однак включення Спарти в боротьбу за першість серед грецьких держав мало своїм наслідком оживлення апелли. Наприкінці IV ст. до н. е. всі важливі рішення стали прийматися лише народними зборами.
Важливе місце в системі державних закладів посідала рада старійшин (герусія). Цей релікт родового суспільства в інших полісах був скасований за непотрібністю ще в стародавні часи. До складу герусії довічно обиралися народними зборами громадяни не молодше 60-ти років з числа глав знатних сімей. До герусії входили два царі і 28 геронтів. Вони попередньо обговорювали проекти законів і рішень. Герусія була головним судом за державними справами і тяжкими кримінальними злочинами. За її вимогою і наполяганням могли бути скинуті царі. Геронти нікому не підкорялися і ні перед ким не звітувалися.
Найбільша влада зосереджувалася в руках ефорів. Вони складали колегію із 5 чоловік, яка щороку обиралася народними зборами за рекомендацією герусії. Ефором міг стати будь-який спартанець. Ім'ям першого ефора називався рік. Колегія ефорів фактично володіла вищою владою в країні, аж до права суду над царями і членами ради старійшин, відала всіма питаннями внутрішньої і зовнішньої політики, скарбницею. Практично вони були не підзвітні навіть геронтам. Ефори стежили 'за вихованням підростаючого покоління в агелах, спостерігали за поведінкою, моральністю спартанців у побуті, під час сиссітій, в гімнасіях, були присутніми на військових заняттях. Вони мали своїх інформаторів. їм підпорядковувалися гармости, в їхньому розпорядженні перебували озброєні піші й кіннотні загони, а також особливий корпус із трьохсот вершників. Державні чиновники називалися ага-турами.
Арістотель відзначав, що через бідність ефори піддавалися підкупу. Вони підтримували інтриги і розлади між царями, у випадку відсутності в царя чоловічого потомства самі підшукували йому нову дружину. Один раз на вісім років ефори робили астрологічні розрахунки і якщо розміщення зірок здавалося їм несприятливим, це було приводом для них добиватися усунення небажаних їм царів.
Ефори головували на засіданнях ради старійшин, особливо у тих випадках, коли герусія виконувала роль верховного суду. Вони могли притягнути до суду геронтів, царів, накласти на них штраф, до їхніх повноважень входив розгляд скарг і позовів з майнових спорів громадян. Ефори захопили владу в Спарті не відразу, спочатку як контрольний орган вони повинні були спостерігати за діями царів, обмежувати їхній вплив на державні справи і лише з часом відтіснили на другий план царів і раду старійшин.
Наявність у Спарті не одного, а двох царів було результатом об'єднання верхівки ахійської та дорійської знаті. Царський титул передавався у спадок по чоловічій лінії. Царі мали великі маєтки. Вони брали участь у спільних трапезах спартанців. Раз у дев'ять років вони проходили релігійні випробування.
У мирний час царі виконували функції жерців. Вони розглядали судові справи з питань шлюбно-сімейного права, спадщини, всиновлення. Під час військових походів, коли царі оголошувалися командуючими, їхня влада була абсолютною. Однак і тут ефори спостерігали за їхніми діями, керували поділом військової поживи. За прорахункн в командуванні чи інші упущення ефори могли притягнути царя до судової відповідальності. Щомісяця царі давали клятву ефорам і геронтам дотримуватися законів і звичаїв країни. Спарта була закритою державою. Купцям заборонялося завозити до неї свої товари. Приїзд посла супроводжувався складними попередніми узгодженнями.
За формою організації влади, суспільним ладом Спарта посідає особливе місце серед давньогрецьких полісів. Низький рівень техніки, вкрай відстала економіка, обтяжена пережитками родового ладу, постійний страх перед можливим повстанням ілотів обумовили створення системи закладів та інститутів, покликаних зберегти, зміцнити корпус повноправних спартанців. Знамените «спартанське виховання» являло собою могутній засіб обробки громадської думки, що позначилося на всьому життєвому устрої спар-тиатів, вплинуло на їхню культуру і психологію. Воно доповнювалося свідомим ізоляціонізмом і насаджуваною ксенофобією.
За зовнішніми ознаками Спарта — монархія, оскільки на чолі держави стояли два царі. Та позаяк влада фактично належала ефорам і раді старійшин, то Спартанська держава була різновидом античної олігархії.
Закостеніла, архаїчна влада Спарти, її відсталий політичний лад мали своїм наслідком економічний і культурний занепад. В історії Спарти не було знаменитих учених, скульпторів, письменників. Прославилися лише полководці.
Кожна нова військова перемога Спарти ослаблювала її, примножувала кількість вдів і сиріт. Знаменитий історик Фукідід (460—400 рр. до н. е.), який відвідав Спарту в останній чверті V ст. до н. е., виніс сумне враження. На фоні розкоші й величі афінського зодчества віку Перікла Спарта здалася невиразним провінційним селищем.

| Перша | Наступна сторiнка

Друзі та партнери