Проблема захисту національного виробника

Максимальна відкритість, лібералізація економічних відносин в умовах практичної нездатності контролювати негативні процеси призвела до руйнівних наслідків. Наприклад, неконтрольоване ввезення імпортних товарів, які продавалися фактично нелегально, без оподаткування, підривало фундаментальні принципи декларованої ринкової економіки і змусило багатьох національних виробників згорнути свій бізнес. Я знаю багатьох бізнесменів, які прогоріли саме тому, що вони були неконкурентноспроможні порівняно з тими, хто контрабандою завозив товари до України.
Більше того, зараз в Україні порушені елементарні норми економічної незалежності. Існує поняття критичного імпорту, суть якого полягає в тому, що держава повинна гарантувати випуск певної кількості найменувань товарів за різними товарними групами. Так, якщо мені не зраджує пам’ять, держава повинна гарантувати випуск 60 % основної номенклатури лікарських препаратів власними силами. По деяким товарним групам достатньо випускати самостійно до 30 %. В Україні ці співвідношення порушені. Без такого, фактично протекціоністського, забезпечення виробництва мінімуму найважливіших товарів країну взагалі не можна розглядати як самостійну державу.
Власне, йдеться не про посилення протекціонізму, а про необхідність захисту національного ринку і відновлення статусу національної економіки як такої. Тому для того, щоб інтеграція була ефективною, потрібна максимально швидка модернізація. А поки що для нас характерний особливий вид економічного протекціонізму, який я б назвав маргінальним протекціонізмом.

| Перша | Наступна сторiнка